Що таке родина для дитини?
Сім’я і сімейні стосунки відіграють найважливішу роль у психічному і особистісному розвитку дитини.
Всі знають і розуміють, що сім’я незамінна для розвитку дитини. Сім’я для дитини – це місце його народження і основне середовище проживання. Вона визначає дуже багато чого в житті дитини. Зв’язок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв’язків. Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних відносин, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і спрямовує його розвиток. Любов батьків – найбільший і незамінний джерело духовного і емоційного розвитку дитини, її моральних якостей, почуття впевненості в собі, позитивного сприйняття світу.
Сім’я забезпечує емоційні зв’язки й прихильності. Це ті відносини, які дитина отримує в перші три роки життя, коли він вже може розрізняти те, хто і як до нього ставиться, хто і що для нього робить, в яких умовах він живе. Ці ранні прихильності закладають основу його майбутніх відносин з іншими людьми, за образом і подобою відносин в сім’ї. Якщо в дитинстві не вдалося створити такі відносини, то в старшому віці дитина зіткнеться з великими труднощами.
Сім’я це основа почуття захищеності. Це почуття розвивається на основі уподобань, – в результаті у дитини створюється чи не створюється відчуття тривоги, впевненості, захищеності, оскільки сім’я забезпечує безпеку дитини при взаємодії його з зовнішнім світом. Це почуття захищеності необхідно дитині при дослідженні навколишнього світу, і на основі цього дитина навчається адекватно реагувати на ті чи інші ситуації. Рідні та близькі є утешителями в хвилини горя або хвороби. Якщо немає почуття захищеності, дитина після трьох років чіпляється за матір, не може її відпустити, потребує постійно в її фізичному присутності.
Сім’я, це модель поведінки і міжособистісних відносин. Дитина копіює поведінку дорослих, і це відбувається несвідомо в молодшому віці, так і усвідомлено в старшому, що в підсумку є одним з необхідних елементів особистості – ідентифікації. Приклад батьківської поведінки дуже важливий як модель реагування в стресовій ситуації. Батьки ж в реальності часто говорять одне, а роблять інше. Це може призвести до неприйняття, розвитку негативної поведінки, до формування негативного характеру.
Сім’я як джерело придбання життєвого досвіду. Інтелект залежить від спадковості і від власного життєвого досвіду дитини, який в свою чергу залежить від батьків. Батьки повинні навчити дитину вчитися, набувати досвід, виховувати в ній бажання вчитися. На це впливають бесіди з дітьми, спільні заняття, інтереси, заняття, захоплення. Бесіди у вигляді діалогів сприяють розвитку мислення, з бесід діти отримують необхідні знання, мова батьків служить зразком мовлення для дитини і формує характер мовлення дитини. Поведінка батьків є зразком соціальної поведінки для дитини.
Дитина навчається у батьків всьому, шляхом спостереження, заохочення і покарання. Ступінь свободи, яку допускають батьки по відношенню до дитини, теж грає велику роль.